Автор: Випадково дізнався, що в Мінветі України (ветеранів, не ветеринарів)
— є Управління вшанування та увічнення.
Був вражений.
Навіть не сумніваюся, що це вкрай потрібне, просто необхідне, а також ефективне й перспективне Управління.
(ну дійсно, як же можна когось чи щось вшановувати, якщо цим процесом ніхто не управляє?!)
Я вже не говорю про увічнення.
Цей процес потребує постійного контролю й керівництва.
Там, я думаю, мають бути ще відділи і секції.
«Відділ прижиттєвого увічнення», наприклад.
«Секція місцевих увічнень» або «Сектор регіональних увічнень».
«Відділ бюстів на малій Батьківщині», сектор фотографій на Досках пошани в місцевому парку.
А цікаво — там працюють чоловіки мобілізаційного віку?
Було би цікаво.
— А ти де зараз, Сірьога?
— Я провідний спеціаліст по вшануванню в Мінветі.
— А. А чим займаєшся?
— Ой, суцільні відрядження, з ног валюся. І там треба підказати, як правильно вшановувати. І тут підтримати — кого саме вшановувати. Я ж у відділі меморіальних табличок і подарунків на День Незалежності!
— А чо не воюєш, Сірьожа?
— Я на адміністративному фронті! Ти хоч розумієш, мій пересічний друже, скільки я на собі тримаю?! Управляти вшануванням — це тобі не закладки по кущам никати!
Цікаво, а Управління героїчних міфів або Відділ складання поем і од — є у міністерстві?
Я би вже не здивувався…