Автор: Спробуємо розібратися.
Згідно із законом «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» комісія ухвалила рішення № 230 від 22 червня, в якому зокрема йдеться про те, що назва міста Запоріжжя «може не відповідати лексичним нормам української мови і стосуватися російської імперської та колоніальної політики». Комісія не пояснила, як саме топонім Запоріжжя може бути пов’язаний з імперськими ідеями, і дала місцевій владі 6 місяців на обґрунтування, чому має залишитися назва Запоріжжя. Свого варіанта комісія не запропонувала.
Назву Запоріжжя місто дістало 1921 року, а до того було Олександрівськом на честь чи то Голіцина, чи то Вʼяземського. Повертати Олександрівськ точно не хочуть, а як хочуть назвати? Бандероград? Мабуть, Запорожжя. Однак Запорожжя — це назва історичного регіону, а не міста. Регіон простягався на придніпровських землях у Дикому Полі нижче Дніпрових порогів, звідси й назва. Проте в українській мові «о» зберігається тільки у відкритому складі: пороги, але поріг, тому Запоріжжя / запорізький, як Кривий Ріг / криворізький (роги, але ріг).
Хтось може заперечити щодо «о» в закритому складі, бо є такі слова, як багатобожжя, безбожжя та ін. Утім, слід памʼятати, що чергування [о], [е] з [і] є одним із найпоширеніших історичних чергувань голосних в українській мові — аж настільки, що в діалектах зберігається ікавізм навіть у таких словах, як ріт (рот), ліб (лоб), вівк (вовк), Біг (Бог) та інших.
Іван Франко, «Перехресні стежки»: «А ви знаєте, нащо Пан Біг біду сотворив? — запитав Євгеній. — Та нащо? — Аби люди билися з нею».
Тобто цілком могло бути однобіжжя, багатобіжжя, безбіжжя тощо, і це б відповідало українським морфологічним законам, як у слові збіжжя — від прасловʼяньского *sъbožьje.
Чому тоді Острог, а не Остріг? Його перейменування обговорювали, але до діла не дійшло. Так само правильно українською буде Таганріг — колись українське місто у Приазовʼї. До речі, Азов теж називався Озів (так цю назву писали Грушевський та інші історики).
Авжеж, чергування «о» з «і» в закритому складі на сьогодні дотримано не всюди, однак це радше винятки. А Національна комісія зі стандартів державної мови спирається тільки на той факт, що назву Запоріжжя місту дали більшовики. Рішення комісії хибне, бо слово Запоріжжя не має відсилок до російської ідеології і правильне з погляду словотвору. Це той випадок, коли більшовики не знищили топонім, а покращили старий з допомогою наших мовознавців. Нагадаю, що у 20-ті роки ХХ століття був розквіт українського мовознавства (короткий час до початку репресій).
Запоріжців закликаю не хвилюватися, бо до перейменування точно не дійде. Комісія вже дістає на горіхи.