Автор: Я намагаюсь критикувати завжди конструктивно, так буду діяти і зараз. Крім того, є такий принцип: критикуєш — пропонуй. Тому, будуть і пропозиції.
Отже, поїхали.
Додаткове оподаткування — це один з елементів військової економіки, яку так натхненно викликає на колективних спіритичних вправах частина нашого суспільства.
Але розуміння суті військової економіки у нас досить однобоке — всі очікують, що держава буде щось зробить, але по можливості без податків.
Так, під час війни дефіцит бюджету країни може бути і 40%, але все рівно решту доведеться наповнювати податками.
Тому хочете військову економіку, тобто санчата, то й везіть їх вгору, тобто платіть податки.
В США під час американо-іспанських війн, наприклад, додатково оподатковувались міжміські телефонні розмови вартістю більше 15 центів. Бо в кінці 19 століття — це була певною мірою розкіш: хочеш довго базікати — плати державі додаткові податки на війну.
Тому знову таки закликаю наших громадян — будьте обережні з своїми бажаннями. Бо будете кричати «військова економіка, прийди», то вона і прийде. Можливо без системного виробництва дронів, але точно із системним збільшенням податків.
Виступати одночасно за військову економіку і проти введення додаткових податків -це когнітивний дисонанс.
У бажань взагалі є такий ризик збуватись.
Взагалі, оподатковувати лакшері товари під час війни — це нормально. У нас дефіцит торгівлі товарами на рівні мінус 40 млрд дол на рік. Так, частина цього дефіциту — це військовий імпорт, але мільярди доларів виходять із країни на купівлю товарів, які могли б і почекати.
Забороняти — це шлях в нікуди. Тому має бути простий принцип — хочеш новий айфон чи сумочку Louis Vuitton — заплати додатковий податок.
Але тут ключове питання полягає у тому, чи інституційно країна готова до таких рішень, чи ні. Умовно кажучи, у нас є митниця, яка зможе знизити контрабанду цих товарів з нинішніх 70% до хоча б 10%?
Відповідь на це питання і має бути ключовою під час прийняття таких рішень.
Бо якщо такої митниці у нас немає, то такі ідеї призведуть до кепських наслідків: держава не тільки не отримає додаткових податків, але й недорахується звичайних податкових надходжень у вигляді того ж ПДВ, бо майже всі лакшері товари будуть завозитись контрабандою.
Що запропонував би я: ввести обов’язкове декларування придбання коштовних товарів за кордоном, наприклад на суму більше 50 тис дол.
І зробив би на час війни цю декларацію обов’язковою для всіх громадян, які здійснили такі покупки.
Тобто купив за кордоном щось коштовне — заплати спеціальний податок в бюджет.
І пришвидчив би запровадження з європейськими країнами обмін податковою інформацією — там всі покупки, більші за 10 тис євро зараз лише у безготівковій формі, тобто цифровий слід транзакції по любому збережеться.
Що стосується додатковий податків на айфони — то тут або чесна митниця, або оподаткування під час продажу в торгівельних мережах і інструменти податкового контролю, передані покупцям: виявляєш, що з твоєї покупки не сплатили податок — отримуєш товар безкоштовно, а продавець сплачує штраф.
Інша пропозиція — це прогресивний військовий збір з доходів вище 20 тис грн.
Ну, по-перше — це ніякий не військовий збір, а лише частина податку на доходи, введена окремо. Найбільш беззмістовний податок, запроваджений лише тому, що державі були потрібні гроші і треба було вигадати красивий привід.
Кошти від цього збору попадають у загальний бюджетний котел і суто теоретично можуть бути використані на все, що завгодно. Навіть на зарплату міністра фінансів.
Я багато років пишу про введення в Україні прогресивного податку на доходи, але саме податку, а не військового збору.
Більше того, друга ступінь податку в моїй моделі має застосовуватись саме до багатих, наприклад тих, хто отримує більше 10 тис дол на місяць.
Я завжди виступав проти оподаткування другим рівнем середнього класу. А тут навіть не середній клас (20 000 грн на місяць), а дохід нижче середнього.
Більше того, що дасть цей додатковий податок у 1,5-3%? Майже нічого. Як стригти свиню — вереску багато, вовни мало.
Викличе лише роздратування у суспільстві, а користі майже ніякої.
Інша справа, ввести прогресивний податок на доходи, коли друга ступінь ставок буде складати 25% від доходів вище 400 тис грн на місяць.
Але тут треба діяти більш вдумливо.
Для багатої людини досить важливе питання соціальної значущості та визнання.
Тому такий додатковий податок варто накопичувати у спеціальному фонді та витрачати за цільовою ознакою, наприклад на лікування поранених та тактичну медицину.
Відкриває така людина Дію, а там повідомлення — ваші податки врятували життя ста бійців.
Це вже інший рівень комунікацій.
Ну і податки на активи.
Саме на активи, а не на розкіш. Бо для олігарха літак не розкіш, а засіб пересування.
Про такий податок зараз майже ніхто не говорить.
Я вважаю, що необхідно скасувати податок на нерухомість для тих об’єктів, які є місцем проживання конкретної родини. Тобто скасувати податок на звичайні квартири та будинки, де мешкають українці.
Натомість, податок варто нараховувати на великі активи і прив’язати його до ринкової вартості, а не площі.
І включати у перелік об’єктів оподаткування всі інвестиційні активи або одиничні об’єкти, вартістю більше 200 тис дол.
Головна задача держави під час війни — показати, що процес оподаткування йде «з голови», тобто розпочався на рівні еліт, а не простих громадян.
Суспільство завжди наслідує та копіює поведінкові моделі та ціннісні установки свої еліт. Якщо останні кажуть, що податки — це зло, то і народ не буде нічого платити в бюджет навіть під час війни.