Автор: А все ж не можу прогнати думку, що у всіх цих історіях з Содолєм й іншими генералами — привід намагаються видати за справжні причини. І політичних, економічних та чиїхось карʼєрних складових в цьому питанні більше, ніж заявлено.
Ну по перше — причиною оголошено турботу за простого солдата. За його життя, здоровʼя, долю.
Це коли у нас генеральна лінія партії так змінилася?
Бо у 2022 році здавалося, що з самого початку солдат — це саме дешеве й невичерпне, що у нас є.
У березні 2022 законодавчо запровадили бойовий імунітет.
Так, там багато слушних положень. Але читаючи — важко не помітити перекос щодо звільнення від відповідальності саме вищих командирів.
Між тим, нормальний простий солдат (сержант/молодший офіцер) тоді гинув в незрозумілих й досі кількостях.
Не здаючись в полон майже всюди, не драпая, не скигля; стояв і давав відсіч.
У квітні 2022 тому ж солдату законом заборонили видавати землю.
Все, не може скористатися першочерговим правом на незрозумілий час.
Землю, за котру він помирав.
Дрібниця, здавалося би. Але приємно. Комусь…
У липні 2022 відмінили положення в законі, де роботодавець мав виплачувати солдату зарплату, поки той воює.
Так, підняли грошове утримання військовим, не заперечую.
Але це був ляпас і зневага.
І ще одна рисочка: «ви — не надто цінний ресурс».
У грудні 2022 — незрозуміле зовсім посилення відповідальності по всім кримінальним статтям для того ж солдата.
Незрозуміле тому, що не ясно, як вони підраховували, по яким критеріям — що 5 років це замало, а ось 8 — в самий раз буде.
Головком тоді в інтервʼю заявив, що його генерали виступають за це. І додав: «Я вірю своїм підлеглим».
Один молодший офіцер тоді, почувши, поруч зі мною плювався і матюкався:
— А я що — не його підлеглий? Нам він не вірить?!
Потім рік 2023; шоу Kontrnastup і все інше.
І раптом — такий різкий поворот до турботи про солдата.
Якось дивно. І викликає сумнів.
До того ж, по друге.
Такі питання взагалі не підіймаються у нас, якщо не має на те політичної волі. Й прямих інтересантів.
Великі та необґрунтовані втрати як результат командування Содоля — це ж не місяць тому вони сталися, так?
А увесь інший час було тихо і від депутатів, і від різних активістів та журналістів.
Окрім того, нагадаю приклад генерала Назарова і збитий Іл-76 з десантурою над Луганськом у червні 2014.
Були суди, багато. І вже начебто довели вину і визначили злочинність діяння.
А потім — рррраз, і все рухнуло.
В більш-менш резонансних справах судочинство у нас працює виключно в ручному режимі та за вказівками і консультаціями.
Незалежний і грамотний одночасно суддя — то у нас велика рідкість і велике щастя.
Вказівка (чи то — побажання) по Назарову були, за словами знаючих людей із середини процесу — прямо з самого верху і за підказками від найголовніших союзників із-за океану.
З тезою: «Окей, Юкрейн! Демократія і верховенство права. Але зараз не на часі судити генералів за помилки в умовах ведення бойових дій».
Тому, по будь-якому вищому офіцеру діючої армії рознос можливий тільки за політичною волею і командою «можна!»
Так, всі розуміють, що у нас генерали, полковники — це далеко не маршали Наполеона.
Між тим, невже тільки вони гонять в спину кожного солдата в наступальні дії. Чи на незрозумілі позиції, по котрих ані дорозвідки, ані командирської рекогносцировки, ані взагалі будь-якої притомної інформації?
Ні, це вже рівень набагато нижче — бригада, батальйон.
І кожен з командирів цього рівня може і має висловити свою позицію, подати рапорт, наполягти, не прогнутися у разі реальної загрози необґрунтованих і безрезультативних втрат.
Ааа… він боїться, кажете? За посаду, за неотриману зірочку чи орден? Просто за усне зауваження боїться?
Свого ж командувача так боїться, що пофіг на все?
І головне — пофіг на те, що місія не буде виконана, результат не буде досягнутий, а боєздатність буде підірвана.
То як він росіян перемогти збирається?
Вони-то пострашніше будуть.
А якщо не збирається — то нафіг він потрібен?
І тому, неможливо всі негаразди й трагічні наслідки звалити виключно на Содоля й ще з десяток генералів.
Там тоді мають перевіряти дії, накази та доповіді купи осіб. Іноді, мабуть — до командирів рот включно.
Так що, щирість усіх цих розбірок і кадрових змін можна буде оцінити тільки по кінцевим результатам пересування командувачів.
Чи багато там буде політично лояльних осіб. Нехай і не дуже військових. Але лояльних. І розкручених, щоби народ заспокоїти. Може блогерів якихось, може громадських діячів, телеекранних персоналій.
Ото й буде частка реальних причин. Політична лояльність. Слухняність при будь-якому розвитку подій.
Ну й економіка звісно ж. Власна. Бо війна — це великі гроші.
А доля простого вояка — вона особо нікому цікава не була ніколи. То тільки привід.